На околиці старовинного козацького містечка Опішного,
по вулиці Заливчого, 63, в яблуневому саду притулилася
затишна садиба, де проживали Гаврило Ничипорович (1909-1991) та Явдоха Данилівна Пошивайли (1910-1994) – старійшини найдавнішого і одного з найбільш відомих гончарських родів України, знаний на весь світ гончарський дует:
Він – Маестро гончарного круга, Вона – Малювальниця від Бога.

Саме там, за ініціативою Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному, 24 липня 1999 року
було відкрито Меморіальний музей-садибу гончарської родини Пошивайлів.

Заслужений майстер народної творчості
України, гончар Гаврило Пошивайло (ліворуч); його дружина — малювальниця Явдоха Пошивайло; їхній син — Заслужений майстер народної творчості України, гончар Микола Пошивайло біля родинної оселі. Опішне.
Літо 1979. Фото Миколи Безноса

Мало хто знає, що натхненником створення Музею гончарства
в Опішному була саме Явдоха Данилівна Пошивайло. Вона тонко відчувала красу, була залюблена в глину, але не показово,
а усім серцем, тихо й невимушено. Вона понад усе вболівала
за збереження прабатьківських духовних скарбів. Це вона дала настанову своєму внукові Олесю Пошивайлу – тоді молодому вченому-керамологу, а згодом – генеральному директору Національного музею-заповідника українського гончарства
в Опішному, директору Інституту керамології – відділення Інституту народознавства НАН України: «Дивись, Сашко,
не зробиш музею в Опішному, – немає тобі повороту нікуди.
Історія тобі ніколи того не простить. Трудно. Але нічого немає
без труднощів, якось переживете. Треба робити усе, щоб музей таки став на ноги... Не здавайте своєї батьківщини, діти!..».

Задовго до створення національної гончарської скарбниці Явдоха Данилівна, розуміючи важливість музею як осередку збереження прадавніх традицій, почала створювати власний музей. Для цього вона відвела найбільшу кімнату – світлицю, і почала напитувати
в односельців вишивані рушники, народні картини, старовинні
ікони, – усе те, що було приречене на забуття. Зібрані раритети
вона розмістила у своїй хаті поряд з родинною керамікою.

Зусиллями господині було зібрано велику колекцію гончарських
творів Гаврила Ничипоровича Пошивайла – корифея української кераміки. Чого тут тільки не побачиш: це і традиційний побутовий посуд, і диво-вази, архаїчні барині, дитяча іграшка-монетка, зооморфна і антропоморфна скульптура. Гаврило Пошивайло
вперше на опішненській землі розробив групові композиції на теми ярмарків. Милують око його неперевершені твори: «На ярмарок», «Куми», «Солоха і дяк», «Возний», «Біля криниці», «Троїсті музики», скульптури «Бандурист», «Тарас Шевченко», «Козачка», «Хата», «Левик», «Бик». За давньою місцевою традицією, усі вироби гончаря розписувала його дружина – Явдоха Данилівна.

Пізніше збірка поповнилася мистецькими творами старшого сина Миколи (1930 р.н.), який успадкував батьківське ремесло і любов до глини, ставши одним із провідних опішненських гончарів. Створений
ним посуд має більш складні форми, але все ж у його творах досконало втілено родинні, суто «пошивайлівські» традиції. У збірці робіт Миколи Гавриловича широко представлено зооморфну скульптуру та сюжетні композиції на селянську тематику: «Честь і слава вам, хлібороби!», «Жінки –
на трактор», «У полі», «Запрошуємо в дояри», «Робітник», «Тракторист», «Силач», «Хліб – усьому голова», «Гончар» та ін.

Роботи мистців родини Пошивайлів відзначено усілякими нагородами. Так, Гаврило Ничипорович –
почесним званням «Заслужений майстер народної творчості України», членством у Спілці художників України; посмертно нагороджений медаллю Христа-Спасителя «За життя, гідне людини». За свої праведні труди заслужено отримав не одну подяку, грамоту, почесні дипломи, золоті медалі виставок
та фестивалів країни. Микола Гаврилович – Заслужений майстер народної творчості України, член Національної спілки художників України, лауреат Всеукраїнської літературно-мистецької премії імені Івана Нечуя-Левицького, постійний учасник виставок, фестивалів, симпозіумів гончарства, в яких здобуто не одну перемогу. В м.Скопин (Російська Федерація) на І Міжнародному фестивалі гончарів отримав почесний диплом «За верность ремеслу» (2002).

Та найбільша нагорода і шана славетній гончарській родині – від вдячних відвідувачів меморіального
музею-садиби з різних куточків України та зарубіжжя. Бувають тут діячі культури і мистецтва, політики, учні, студенти і просто робітники, селяни, які люблять і цінують прекрасне. Читаючи
захоплені відгуки, вкотре переконуємося: не помилилися Гаврило Ничипорович, Євдокія Данилівна,
їхні діти і внуки, передаючи майбутнім поколінням українців свою родинну будівлю і домашній музей.
Цей дарунок необхідний нащадкам, продовжувачам всесвітньо відомих опішненських традицій.
Не замулилося джерело пам'яті на їх дворищі, йдуть люди, не забувають....

МУЗЕЙ-САДИБА I ВІДГУКИ I ПУБЛІКАЦІЇ I ФОТОАРХІВ I ОПІШНЕ I КОНТАКТИ

© Національний музей-заповідник українського гончарства в Опішному
© Юрко Пошивайло
opishne_museum@poltava.ukrtel.net